Навчіться прощати себе

Злитися і обурюватися - це те ж саме, що випити отруту і сподіватися, що вона уб'є твоїх ворогів

А жизнь летит...

А жизнь летит, как поезд среди ночи
Не видишь ничего, лишь стук колес
Напоминает, что проехана дорога
И лишь вдали мерцает огонек.

Сидишь в купе - закрыты плотно двери,
А в голове полным-полно хлопот...
Неужто это все, что нам дано в неволе?
Ведь до конечной станции, заказан уж билет.

Нет, не могу я так бесцельно
Всю жизнь проехать не узная мир
И что с того, что рельсы нам проложат
В конечную я сам доеду, и без них...

Так может лучше выйти из вагона,
Ведь жизнь одна, зачем ее проспать?
Э-э нет, раздались голоса, ведь дальняя дорога,
А здесь мы знаем, что, куда и как

Ну что ж возможно в этом и проблема,
Что все расписано уж по часам.
Но в том и суть, что где-то по дороге
Вас выбросят идти куда глаза глядят...

Так может лучше сразу, добровольно?
Искать свой путь пока возможность есть,
Ведь только ты решаешь повсеместно
Какую жизнь хотел бы ты иметь...

"Просіть, і дасться Вам"

  "Просити потрібно. Прохання, на мою думку, наймогутніший і самий забутий в світі секрет успіху і щастя." - Персі Росс (мультимільйонер і філантроп).

    Скільки разів, ви стояли за крок від необхідних знань або ресурсів, і все що потрібно було зробити, це попросити ... але що вас зупинило?

Успіх на все життя: Спосіб мислення успішних людей, і як цього навчиться?

                                   Мислення успішних людей, і як цьому навчитись?

Метод чаші, Техніка прийняття рішень за ... 3 вдиха! Застосовуйте принцип 7 П! Методику 4 Р! Формулу Ефективності!і Трикутник Досягнення Любої Цілі. Успіху вам у створенні Життя своєї мрії!

Перед тим, як плануєте чомусь навчитись застосовуйте метод чаші Панчука.

Задайте собі одне питання: - Я прийш-ов/ла сюди навчати чи навчатись?

Якщо навчатись, то забудьте усе, що ви знали чи знаєте на період цього навчання. :) 

Я багато разів чув, що успішні люди приймають рішення швидко ... але як?

Про це і піде розмова в цій темі.
Для цього Вам потрібно дати собі відповідь на два питання...
1.Які негативні наслідки( втрати ) якщо нічого не спрацює... - перший вдих
2.Які позитивні наслідки це принесе, якщо все вийде... - другий вдих
І на закінчення пам’ятайте: в більшості випадків завжди краще зробити і потім пошкодувати, ніж не зробити і потім все життя шкодувати, що навіть не спробував... 
P.S. так і не можете прийняти рішення - перечитайте тему про Закон Часу... :) 

І застосовуйте принцип 7 П Панчука

Повне Правильне Попереднє Планування Продукує Прекрасні Показники. :) 

Для створення Життя своєї мрії використовуйте Методику Панчука 4 Р 

1 Який я хочу отримати Результат ?

2 Які в мене для цього є чи які потрібні Ресурси ?

3 Які Ризики є чи можуть виникнути на шляху ?

4 Яке Рішення для цього необхідне ? :) 

Формула Ефективності Панчука:

Ресурси потрібно збільшувати, а Ризики зменшувати. :) 

Трикутник Панчука для Досягнення Любої Цілі.

Для запуску цього трикутника необхідно встановити чітку Ціль з вимірними критеріями, рекомендована методика SMART.

Далі Дія(верх трикутника), після Дії отримується результат, який необхідно прийняти і здійснити його Аналіз(правий кут трикутника) задаючи єдине питання - "Цей результат наближає чи віддаляє мене від моєї Цілі?" Внести Коригування(лівий кут трикутника) і знову Дія.

І такий алгоритм необхідно повторювати до досягнення Цілі.(крапка) :) 

Успіху вам у створенні Життя своєї мрії!

Думка, погляд, переконання

Світ - це те, що ми про нього думаємо ... зміни свої думки, і ти зміниш світ ...

"Слідкуйте за своїми думками, бо вони формують ваші переконання; стежте за своїми переконаннями, бо вони формують ваші вчинки; стежте за своми вчинками, бо вони формують ваше життя."

Три опори богатих

Всі гроші світу заробляються лише в трьох напрямках... Це є біржа, бізнес та нерухомість...

Міф чи реальність? Для того, щоб заробляти гроші - спочатку їх потрібно заробити.

Багато розмовляючи з людьми, я звернув увагу на безліч помилок. Більшість неправильно визначивши базисну проблему, цілком логічно починають шукати рішення вторинної проблеми. Не проблема в відсутності стартового капіталу, проблема в незнанні, що робити з цим капіталом. Є твердження, в якому йдеться про те, що якщо зібрати всі гроші, які є на планеті і розділити їх порівну між усіма людьми, то через кілька років ситуація буде такою ж, як і до цього. Знову з'являться багаті і бідні. Це багато про що говорить.

З чого розпочати? Закон Часу

У цьому блозі ми будемо обговорювати дуже багато тем, але не усвідомивши цього, все інше просто втратить свою сутність.

У нашому світі існує багато законів, але найважливішим я вважаю знання Закону Часу. "Що б я не робив весь день - він пройде, чим би я не займався весь наступний місяць - він теж пройде, точно так пройдуть і рік і десять років. І часу абсолютно все одно, на що він іде ..." Не поспішайте обговорювати, просто задумайтеся ... Неважливо, чи будете ви весь день сидіти біля телевізора, махати лопатою, займатися самобичуванням або читати цей блог ... цей день пройде. Усвідомивши цю просту суть, багато в вашому житті може зміниться. Я не знаю, чи треба наводити приклади з цієї теми, але думаю залишити це на коментарі. Важливо зрозуміти - все те що я маю сьогодні - це є результат того, що я робив вчора. Більш докладно я торкнуся це в темі "Що посієш, те й пожнеш", тому не буду на цьому зупинятися. А робити одне і теж, і очікувати іншого результату це як мінімум нерозумно. На мою думку прийшов час щось змінити ... і якщо тобі не вистачає рішучості, прочитай ще раз Закон часу. Зробиш ти сьогодні перший крок, або відкладеш на потім, сьогоднішній день закінчиться, а Змінитись може вже завтра. Адже є тільки два дні в нашому житті, коли ви не зможете щось зробити... Це ЗАВТРА і ВЧОРА...

З чого розпочати? фінансова незалежність чи багатство?

Перед тим, як рухатись до добробуту, необхідно визначилися, а що це таке? Що таке багатство, як визначити рівень багатства? Без відповіді на ці питання, звідки ви дізнаєтеся, що наближаєтеся, або досягли своєї мети.
Якщо у людини мільярдні статки, але немає часу відпочити з коханою жінкою чи дітьми... - він богатий?
А якщо є пасивний дохід 2000 $, а витрати становлять 1500 $ - він багатий?  :)

Спосіб мислення успішних людей, і як цього навчиться?

Всі, хто ставить за мету навчитися успіху, чують цей вислів по кілька разів на день ... а що це таке? Спосіб мислення - це ті питання, які ви задаєте собі протягом усього життя. Логічно припустити, що саме відповіді на ці питання і формують ваше майбутнє. Саме тому успішні люди приймають рішення швидко (про це докладніше в темі "Техніка прийняття рішень"). Це одне з найбільших відмінностей між багатими і бідними людьми. Прослідкуйте за собою, які питання задаєте собі ви? Ви не можете впливати на все, що відбувається навколо вас, але повністю від вас залежить, якою буде ваша реакція. Що б не сталося, завжди є кілька варіантів питань, які можна задати ... "Чому це сталося саме зі мною? Чим я це заслужив? Як він (вона) міг? Коли це закінчиться? І т.д ... або що потрібно зробити, щоб таке не повторилося? Що в цьому хорошого? Як це використовувати? "Аналіз відповідей на ці варіанти я залишаю вам. Важливо розуміти одне, людина завжди отримає відповідь на те питання, яке він задасть. І не важко здогадатися, що саме ці відповіді і впливають на наші дії, а в кінцевому підсумки на життя. Наша підсвідомість не буде вирішувати за нас, що для нас добре, а що погано. Цей вибір доведеться зробити самому.

А найгірше, що є в цьому всьому, так це заміна питань твердженнями. Так, все починалося з питань. Але систематичне задавання руйнуючих запитань, призвело до систематичного отримання нехороших відповідей. Ще в школі, я чув, що якщо когось часто називати поросям - то він захрюкає. Тоді я в це не повірив ... а це правда ... Багато чого з того, що люди вважають правдою, перейшло в їх переконання. А відповідно, мало хто додумається знову, через багато років, вдруге поставити це питання ... Якщо ви вважаєте, що в цій країні розбагатіти неможливо - це правда ... для вас. Все, в чому ви зараз переконані - це правда ... але тільки здогадайтеся для кого? У цьому світі є тільки істина, а вона полягає в тому, що правди немає. Точніше є, але у кожного своя. Одне я знаю точно, яку правду ви для себе оберете, таке життя і отримаєте. (Докладніше в темі "Світ це те, що ми про нього думаємо").

Ось в цьому і полягає головна особливість способу мислення мільйонерів. Вони задають зовсім не ті питання, ніж більшість людей і саме тому отримують зовсім інші відповіді. Може для когось дивно, що через це і роблять не те, а результати - самі бачите.

Знайте, що податки - це місячна абонплата на країну, в якій ти приписаний...

Виплати на дітей - бонус за нового платника податків.

Пенсія - кешбек з затримкою.

5 наочних відмінностей між багатими та бідними в фінансовому багатстві 

Багато хто впевнений, що між бідними та багатими величезна прірва. Насправді, відмінність багатих від бідних лише у мисленні. А гроші – це лише слідство. Багаті щось робили, щоб стати багатими, а бідні щось робили, щоб стати бідними.

Але в чому секрет багатого мислення і чим воно відрізняється від бідного ?

1. Багатий думає як примножити свої гроші, бідний як заощадити.

 Що робить бідний, коли отримує несподівану надбавку до зарплати чи премію? Витрачає. Відразу виникає величезна кількість "хотілок", які необхідно задовільнити тут і зараз.

Якщо у багатої людини з'являється додатковий дохід, вона шукає можливості, як його примножити. Багаті люди чітко знають: Гроші - роблять гроші. Вони повинні працювати та приносити прибуток.

2. Багаті люди завжди контролюють витрати, бідні ніколи не знають, куди пішли гроші.

 Від них часто можна почути фразу: "А що їх рахувати, якщо їх і так немає". Багаті планують свої покупки заздалегідь та уникають необдуманих витрат.

3. Бідні люди журяться і шукають винних у своїх невдачах, багаті діють.

 Якщо бідна людина зазнала невдачі, вона скаже: "Я спробував кілька разів, у мене не вийшло". Багатий скаже: "Я робитиму доти, доки у мене це вийде".

Бідний може перечитати сотні книг, про те, як змінити своє життя, дивитися годинами мотивуючі відео, як досягти успіху і вийти на новий рівень і при цьому НІЧОГО не робити. Багатому достатньо одного "чарівного пєндаля", щоб він почав діяти тут і зараз.

4. Гроші для бідних – це мета, для багатих – спосіб реалізації своїх бажань.

5. Бідні люди уникають ризиків. Їх не залишає надія, що ситуація вирішиться сама і можуть роками займатися нелюбимою справою, але яка приносить бодай якісь гроші.

Багаті люди не бояться міняти щось у своєму житті. Вони розуміють, щоб отримати хороший дохід, іноді необхідно ризикувати, але цей ризик повинен бути обдуманим і виправданим.

Змінюйте своє мислення, навчайтеся фінансової грамотності та ви обов'язково станете успішними!

Жінка-Скелет ( Про відносини)

Жінка-скелет

Це — найчесніша казка про кохання

Завжди кажу я, відкриваючи казку «Жінка-скелет». Відкриваю і починаю читати вголос прямо на консультації, тому що краще не розкажеш. І що ще можна відповісти на гірку розмова про те, «що робити, якщо він — такий?!» або «напевно, пора розбігатися!», «я його люблю, але мені потрібна інша людина»?!

Отже, читаємо: «одного разу рибалка відправився ловити рибу.»

Насправді, історія, як і в житті, починається ще раніше, з виховного моменту — епізоду з дитинства: «Вона зробила щось таке, від чого її батько розгнівався. У чому саме вона завинила, ніхто вже не пам’ятає, тільки батько притягнув її на берег моря і скинув зі скелі вниз. (…) Залишився скелет, який підводні течії перекочували по дну.»

І не розказуйте мені про нові виховні стратегії — будь-яка дія батьків може залишити скелет на дні біографії.

Що ж наш рибалка? До речі, ніхто не здивувався?

Взагалі, дивний образ для головного героя, хіба ні? Не принц, не мрійник-трубадур. А рибалка!

Тому що, закохуючись, кожен з нас сподівається на щось особливе, найпотрібніше і цінне. І невловиме. Та не сім’ю, нііі! Ну, це теж, звичайно… Потім, завтра… А ось для себе, коли мене полюблять і коли полюблю сам! … Щось чарівне, чудове, особливий подарунок долі, якщо цинічно — «велику рибу». Для цього ми входимо — закидаємо гачок глибше — в життя коханої людини, де неминуче, як і рибалка в казці, чіпляємо цим гачком за ребро… скелет. І витягуємо його, в надії на удачу, прямо собі в човен. Жах!

Перша реакція відмінно описана автором: «Аааа! — скрикнув бідолаха, і від жаху серце у нього пішло в п’яти, очі вилізли на лоб, а вуха запалали вогнем — Аааа! «— заволав він (…) і став гребти до берега, як очманілий. «

Чиста правда: виявивши у нашій коханій людині щось для нас абсолютно огидне, ми розуміємо: це жахливо, і ми не згодні це терпіти. Ні! Що завгодно, але не це! … І що ми робимо? Правильно — біжимо!

«Від страху він не зрозумів, що скелет попався на його вудку, і зовсім перелякався, коли побачив, що жахливий привид слідує за ним до берега. Куди б він не направляв свій човен, Жінка-Скелет не відставала…»

І ось воно — найцікавіше. Якщо вдається усвідомити це, можна заощадити на купі семінарів:). Найжахливіше — скелет — з характеру іншої людини витягли МИ! Це МИ його зачепили, потягнули, дістали. Він зачепився за наш гачок. І має відношення до нас. Так що там: саме ми — причина його появи.

Так що тікати нерозумно, просто безнадійно — скелет волочиться за нами. І в інші відносини теж. І до найпрекраснішої і люблячої людині ми підходимо, граючи вудкою, на яку легко і швидко ловляться скелети. Так… що ж робити?!

У казці рибалка ховається в свій будиночок, впевнений, що тепер він в безпеці, а обернувшись, бачить перед собою страшну картину: купу кісток — все, приїхали! Нікуди більше ховатися й тікати, а кістки — ось вони…

Коли відносини призводять нас у безвихідь, коли знов і знов один й той же біль огортає нас, і вже немає сил бігти, ми змушені повернутися обличчям і поглянути на свій кошмар. Здається, що це дуже страшне видовище, проте це найкраща можливість проявити відвагу й пізнати любов.

Далі … в серці його запалилася іскра доброти, він повільно простягнув почорнілі від сажі руки і, щось ласкаво примовляючи, як мати, що втішає дитину, почав розплутувати рибальську волосінь.

Рано чи пізно нам доведеться розбирати, розуміти, з’єднувати розірвані й заплутані смисли й зв’язки, пізнаючи себе і свої скелети, яких ми так боїмося, що змушені, як фокусники, витягувати їх наче з чужих шаф і глибин. У казках послабити привід, розв’язати вузол, розпустити і розплутати — значить почати розуміти щось раніше недоступне, осягнути, як їм володіти і користуватися, уподібнитися мудрецю, знаючій душі.

І це те, з чим приходять до психолога — розібратися. Багатьом страшно починати — торкатися хоча б увагою і словами до того, про що і подумати страшно: самотність, вина, безвихідь, любов, довіра, маніпулювання, близькість, прощення, сором, рішення, відповідальність, свобода.

Але якщо є та сама «іскра доброти» — запас довіри й поваги до своєї душі, свого шляху, якщо ми в силах знайти співчуття для найбільш ненависних своїх проявів і болісних історій, то ми можемо скласти всю картинку зі шматочків, прийти до розуміння і примирення, до прощення.

І тільки тоді ми перестанемо судорожно шукати «підходящу» людину з доданим до неї рецептом безпрограшної гармонії й вічного любовного щастя, а почнемо любити, відважно продираючись крізь пишні зарості очікувань і фантазій; залишатися, а не тікати, натикаючись на власноруч виловлені скелети; не оцінювати або порівнювати, а поглиблюватися, нескінченно дізнаючись цей інший Всесвіт — душу і долю своїх дружини або чоловіка, стаючи взаємно чесніше, сміливіше, більш усвідомленими й дорогоцінними. І тоді скелет може — хоч і не обов’язково повинен — ​​стати живим, молодим, ніжним новим паростком наших відносин.

У казці «Жінка-Скелет», зібрана заново, наповнена сльозою щирого почуття перетворюється в живу жінку-мрію, стає дружиною щасливого рибалки.

Це до питання про те, де ж всі принци (варіант — ніжні феї)? Як їх знайти-добути-залучити-захопити, в крайньому випадку, виховати? …

Та легко — полюбити, а далі тільки встигай тягати скелети! … )

Леді та джентльмени завжди платять за себе.

Усім українцям на замітку я пишу цей текст:

 

Одна українська письменниця якось приїхала до Лондона. І побачила громадський туалет – окрема будівля з двома входами.

Над кожними дверима був напис:

"Вхід для жінок безкоштовний. Для леді – один пенс", "Вхід для чоловіків безкоштовний. Для джентльменів – один пенс".

Поки здивована письменниця розмірковувала про відмінність леді від жінок, до неї підійшов поліцейський і делікатно спитав, чи не дати їй пенс? Може, у неї проблема з дрібними монетами, так він готовий допомогти леді, як справжній джентльмен.

Ось справді, дивні вони, ці «поважні» англійці. Але в цій історії є глибокий зміст: леді та джентльмени завжди платять за себе. Не біжать, пхаючи інших ліктями, щоб ухопити щось задарма, навіть якщо можна це зробити. Не користуються безкоштовним, якщо можуть заплатити.

І завжди дякують за послугу, нехай навіть ніхто не потребує подяки. Вони не звикли користуватися "халявою", справжні леді та джентльменами. Не тому, що їх змушують платити. А тому, що плата за послугу чи речі дозволяє зберегти почуття власної гідності.

Самоповага. Іноді лише пенс треба віддати. Але одні не платять навіть дрібну монетку. А інші вважають за свій обов'язок заплатити за себе. Віддячити, розрахуватися, дотриматися негласних правил, правил поваги до себе, навіть якщо це ніхто не побачить і не оцінить. Та й ще делікатно допоможуть тому, хто опинився у скрутному становищі.

Бути чоловіком чи жінкою можуть усі. Жодних зусиль зазвичай докладати не треба. А от бути леді чи джентльменом не всі можуть. Хоча різниця іноді у дрібній монеті, яку можна віддати. А можна зберегти або просто забути заплатити. Але з цього пенса починається наша самооцінка. Самоповага та повага до інших людей...

Є один простий спосіб підняти самооцінку – заплатити, якщо можеш заплатити. Віддячити, якщо можеш віддячити. Навіть якщо плати та подяки не вимагають і не чекають. Леді та джентльмени завжди платять за себе.

 

Історія про щасливу Мураху

Жила-була щаслива Мураха. І вона дуже любила працювати.

Щодня, рано-вранці починала роботу весела й щаслива Мурашка. Була в неї хороша продуктивність і була вона веселою та щасливою.

Якось пролітав повз Джміль. Подивився на веселу та щасливу Мураху і вирішив, що Мураха не може працювати сама по собі, і тому Джміль створив фірму, а себе призначив генеральним директором.

А щаслива Мураха продовжувала працювати.

І діяльність фірми була успішною, але…

Вирішив генеральний директор фірми Джміль, що хтось має контролювати роботу Мурахи. Так було створено посаду наглядача і найнято Жука-Гнойовика.

А щаслива Мураха продовжувала працювати.

Найголовнішою турботою Жука-Гнойовика було організовувати роботу Мурахи. І змусив він Мурашку складати звіти про щоденну роботу.

А щаслива Мураха працювала й складала щоденні звіти.

Незабаром знадобилася посада секретаря, який би допоміг Жуку-Гнойовику в читанні та реєстрації звітів Мурахи.

Тому найняли Павучиху, яка класифікувала документи та відповідала на телефонні дзвінки.

А щаслива Мураха працювала, працювала, працювала…

Джміль був дуже задоволений звітами Жука-Гнойовика і дав запит на додаткові звіти, прогнози та розрахунки різних показників.

З’явилася необхідність найняти Таргана як помічника Жука-Гнойовика.

…А також купити комп’ютер та кольоровий принтер.

Незабаром продуктивна і щаслива Мураха почала скаржитися на всі звіти, які мала надавати. І ставала менш веселою…

Генеральний директор Джміль зрозумів, що необхідно вживати заходів.

У результаті на місці, де працювала продуктивна і поки що весела Мураха, було створено Департамент.

На посаду керівника Департаменту було призначено Коника-Стрибунця. Він спорудив собі сучасний кабінет та обладнав його відповідним чином.

Новому керівнику Департаменту знадобився асистент, який допоміг би йому в підготовці стратегічних планів та складанні бюджету Департаменту, в якому працювала продуктивна і все ще весела Мураха.

Але Мураха вже не співала, як раніше, і щодня ставала дратівливішою.

Якось генеральний директор Джміль, подивившись на цифри, зрозумів, що Департамент, де працює Мураха, не є вже таким же рентабельним, як раніше.

Подумавши, Джміль вирішив найняти як консультанта Сову, для проведення діагностики фірми.

Сова просиділа три місяці у фірмі і після вивчення стану справ видала висновок: “У Департаменті занадто багато персоналу!”.

Дослухавшись поради консультанта, провели скорочення чисельності персоналу. Мураха виявилася першою в списку, тому що останнім часом була всім незадоволена.

Агенція “Мелодія серця”

 

У невеличкому містечку на заході України жив Василь, чоловік з великим серцем і ще більшими мріями. Василь завжди вірив, що музика має магічну силу, здатну зцілювати душі та об’єднувати людей. Він сам був музикантом і часто грав на гітарі та клавішах на місцевих святах та заходах, даруючи людям радість і натхнення.

Одного разу, після виступу на благодійному концерті, до Василя підійшла молода жінка з маленьким хлопчиком. Вона розповіла, що її син, який пережив важку операцію, вперше за довгий час посміхнувся, слухаючи музику Василя. Ця історія глибоко зворушила його і змусила задуматися про те, як він може допомогти ще більшій кількості людей через музику.

Так народилася ідея створення Агенції “Мелодія серця”. Василь вирішив об’єднати талановитих музикантів, психологів та терапевтів, щоб створювати музичні програми для тих, хто потребує підтримки та зцілення. Він мріяв, щоб кожна мелодія, кожна нота приносила радість і надію тим, хто цього потребує.

Завдяки своїй наполегливості та вірі в силу музики, Василь зміг залучити до своєї ідеї багатьох однодумців. Вони разом створювали унікальні музичні програми для лікарень, реабілітаційних центрів та шкіл. Кожен концерт, кожен виступ ставав маленьким дивом, яке змінювало життя людей.

Агенція “Мелодія серця” швидко здобула популярність і визнання. Люди з різних куточків країни зверталися до Василя та його команди за допомогою. Вони знали, що музика, створена з любов’ю та відданістю, може творити справжні дива.

Історія Василя та його Агенції “Мелодія серця” стала прикладом того, як одна людина з великою мрією може змінити світ. Він показав, що коли ми вкладаємо своє серце в те, що робимо, ми можемо досягти неймовірних висот і зробити цей світ кращим місцем для всіх.

ЦЯ КАЗКА ПРО ЖАБУ (ЗАМІНИТЬ КОНСУЛЬТАЦІЮ ПСИХОЛОГА)

По залитому сонцем лузі бігала Дівчинка. На ній була біла мереживна сукня, на кучерях - рожеві бантики, а в руках вона тримала сачок, щоб ловити метеликів. Їй було весело та добре. І тут, на великому зеленому аркуші лопуха, вона побачила величезну Жабу, вкриту бородавками.

— Яка мерзенна жаба, — з огидою сказала Дівчинка.

— Кхе-кхе, — прокашлялась Жаба. — А ти знаєш, що я принц зачарований?

— Не може бути, — недовірливо сказала Дівчинка.

— Щоправда, — підтвердила Жаба. — Зла відьма зачарувала мене і моє величезне Королівство. Я молодий, прекрасний і багатий. Якщо ти розчаруєш мене, я візьму тебе за дружину і ми житимемо довго і щасливо. Я носитиму тебе на руках і щодня даруватиму квіти.

— А як тебе розчарувати? - Запитала Дівчинка.

— Це не просто, адже зла відьма наклала складне закляття. Ти повинна взяти мене додому, щоб я спав у твоїй м'якій постільці і цілувати мене щодня. Годувати з ложечки та виносити погуляти. І тоді все станеться. Одного ранку ти побачиш поряд не мерзенну жабу, а гарного принца. А життя твоє стане щасливим і безтурботним.

Дівчинка зачаровано слухала Жабу. Вона дивилася на шкіру, вкриту бородавками, на величезні, витрішкуваті очі, вузьку щілину рота, а бачила високого статного чоловіка з копицею чорного волосся і лукавим прищуром зелених очей. Поруч із ним вона бачила себе — у пишній білій сукні в гарному замку, чула слова кохання…

Подолавши відразу, Дівчинка опустилася на коліна, посадила Жабу в поділ сукні і забрала до себе додому.

З того дня життя Дівчинки змінилося. Вона більше не бігала на сонячному лузі за метеликами, не співала та не веселилася. Вона доглядала Жабу. Жаба виявилася дуже примхливою: вона вимагала круасанів на сніданок і спагетті з соусом бешамель на вечерю, вона хотіла спати в ліжку Дівчинки, а ще вона залишала слизські сліди на підлозі і на ліжку і Дівчинці доводилося постійно мити підлогу та прати білизну.

Вона перестала зав'язувати бантики і одягати гарне мереживне плаття. Від прання руки почервоніли і дуже хворіли. А Жаба продовжувала залишатися великою і мерзенною Жабою і ніяк не перетворювалася на того гарного принца. Іноді Дівчинка дивилася на неї і дуже хотіла викинути зі свого будиночка, щоб жити як раніше, але вона боялася помилитися. А раптом лишилося зовсім небагато? А раптом уже завтра вона прокинеться і побачить поряд не мерзенне земноводне, а зеленоокого брюнета?

Так минуло кілька місяців. Мало хто дізнався б у цій замученій замарашці колись веселу та безтурботну Дівчинку. Тепер усім розпоряджалася Жаба. А Дівчинка лише обслуговувала її та робила брудну роботу по дому.

Якось Жаба накричала на неї за те, що вона надто довго несла їй обід. Дівчинка вийшла з хати і заплакала. Вона сиділа на ґанку і гірко ридала. Її побачила Пташка, що співала на гілочці.

— Чому ти плачеш? - Запитала її Пташка.

— У моїй хаті живе мерзенна Жаба, яка кричить на мене. Цілий день я мою, прибираю і готую їй їсти. Я дуже втомилася і не хочу більше.

— А чий це дім? - Запитала Пташка.

- Мій, - відповіла Дівчинка, витираючи сльози.

— А хто приніс до тебе цю Жабу додому?

— Я сама, — сумно сказала Дівчинка.

- Навіщо? – здивувалася Пташка.

— Вона обіцяла мені, що перетвориться на принца, якщо я доглядатиму її. Але минуло вже багато місяців, а нічого не змінилося.

— Чому б тоді не викинути Жабу з дому?

— А раптом це правда? І вже скоро вона перетвориться на принца? І я не дочекаюся зовсім небагато? Я так багато сил уже витратила. Прикро, що я не дочекалася зовсім трохи.

— А якщо ти проведеш усе життя, доглядаючи Жабу, яка ніколи не перетвориться на принца? - Запитала Пташка.

Дівчинка замислилась.

— Якби я знала точно, — промовила вона.

Тут Дівчинка підвела голову і її очі засяяли: — А чи не сходити до старої Відьми, що живе за лісом? Вона стара і мудра, може вона скаже мені — стане Жаба принцом чи ні?

Дівчинка зраділа і негайно пішла до Відьми. Стара Відьма жила за лісом у хатині, що покосилася.

— Мені б дізнатися, — розповідала дівчинка. — Чи не втрачу я можливість вийти заміж за принца?

Відьма взяла курячі потрухи, очі кажанів і болотяну траву і почала ворожити. Вона трясла сивою головою і дивилася в свій горщик, над яким піднімалася густа смердюча пара.

— Це просто жаба, — нарешті сказала вона. — Не марнуй свій час. Вона ніколи не стане принцом.

Дівчинка сумно вийшла від чаклунки. Вона йшла якийсь час, опустивши голову і тут їй спала на думку ідея.

— Відьма може помилятися. Що знає ця стара про принців? Мені треба сходити до доброї Чарівниці! Вона скаже мені точно!

Добра Чарівниця жила в гарному замку зі стрілчастими віконцями та високими вежами.

— Я так стомилася, — казала дівчинка. — Але я боюся, що коли прожену Жабу, то ніколи не вийду заміж за Принца!

Чарівниця похитала головою та попросила один день. Вона ворожила по місячному світлу та зіркам, виводила складні формули з хмарних завитків та білих ромашок. І наступного дня вона винесла свій вердикт:

- Це просто жаба, - сказала вона дівчинці. - Вона ніколи не стане принцом. Тобі краще віднести її назад на луг.

Дівчинка мовчки вислухала Чарівницю та пішла. Але всередині вона кипіла від обурення:

— Вони мені заздрять! - Вигукнула вона, вийшовши на вулицю. — Звичайно всім хочеться вийти заміж за Принца. Я краще їх знаю! Я ж відчуваю, що роблю це недаремно.

І Дівчинка повернулася до Жаби. Вона вислухала багато неприємних слів за те, що пішла надовго і не годувала Жабу цей час. Відмила хату від слизу, приготувала обід і викупала Жабу. Жаба була задоволена. Велика, буро-зелена, у бородавках, вона лежала на мереживній подушці у ліжечку Дівчатка. Сама Дівчинка не могла спати з Жабою і вже давно поступилася їй своє місце. Вона спала на вузькій кушетці на кухні. Перед сном вона, як завжди, думала про те, наскільки прекрасним стане її життя, коли Жаба перетвориться на Принца. Вона вигадувала імена своїм дітям, розмірковувала, які квіти зростатимуть у її саду. У цих солодких думках вона й заснула.

І наснився їй сон: ось йде вона стежкою до свого будиночка і бачить, що весь він занепав і обвалився, вікна запилені і темні, а на ганку біля будиночка сидить стара. Страшна та кудлата, схожа на лісову відьму. І ось стара дивиться на неї і манить її до себе гачкуватим пальцем, а Дівчинка і хоче втекти, та ноги не слухаються. Підходить вона до старої, а та дивиться на неї своїми бляклими вицвілими очима і питає:

— Впізнаєш мене?

- Ні, - відповідає їй Дівчинка з переляком. - Я ніколи не бачила тебе раніше.

- Кхе-кхе, - кашляє стара. — Я це ти. Багато років я доглядала Жабу і чекала, що вона стане принцом. Мені всі казали, що це просто Жаба, але я нікому не вірила. Я вірила лише Жабі. Я дуже хотіла вийти заміж за принца. І я дуже боялася, що коли прожену Жабу, то цього ніколи не станеться. Так минуло багато років, а вчора Жаба померла.

Просто померла від старості. І я довго плакала, що ніколи вже не станеться. Про своє життя, яке витратила на те, щоб доглядати його. Я плакала про те, що стала стара і не можу як колись бігати лугом і ловити метеликів. І про принца, за якого ніколи не вийду заміж.

— Подивися на мене, глянь! — почала кричати стара. - Я - твоє майбутнє!

— Ні, ні, — закричала дівчинка. Вона хотіла втекти, але ноги не слухалися її і вона тільки заплющувала очі руками і кричала: — Ні, ні!!

— Ти заважаєш мені спати, — почула вона скрипучий голос. Розплющила очі і побачила, що спить на кушетці, а Жаба сидить на підлозі і дивиться на неї.

— Віднеси мене в ліжечко і поводься тихо! - веліла Жаба.

Дівчинка дивилася на неї і в голові її крутилися одна за одною фрази, які їй говорили Пташка, Відьма, Чарівниця і ця стара в її сні:

- Це просто Жаба!

Вона встала з ліжка, взяла Жабу в руки, підійшла до дверей і відчинила її.

Жаба відчула недобре:

- Гей! Куди ти несеш мене? — волала вона.

Дівчинка відчинила двері, широко розмахнулась і кинула Жабу так далеко, як тільки могла.

- Іди! — гукнула вона. - І не повертайся. Я більше ніколи не годуватиму тебе і класти на свою постільку! Це мій дім і я робитиму те, що подобається мені. Я знову бігатиму по лузі, ловитиму метеликів і радітиму життю! Я не вірю твоїм обіцянкам. Ти просто Жаба!

Вона зачинила двері і вперше за багато місяців посміхнулася.

Гілка»🌿

  

Один знатний дворянин захоплювався соколиним полюванням. Одного разу єгер приніс із лісу крихітного та ледь живого пташеня сокола. Герцог сам вигодував малюка і віддав ловчому для навчання. Пташеня виросло і перетворилося на сильного і красивого сокола. Ось тільки ніхто й ніколи не бачив його в небі - всі дні він проводив на гілці дерева, на яку потрапив крихітним пташеням.

 Герцог любив, стоячи на балконі, спостерігати за тренуваннями своїх мисливських птахів – ловчий чудово знав свою справу, і в небі ширяли добре навчені орли та шуліки. Але улюблений сокіл герцога, як і раніше, не залишав свого місця. Роздратований дворянин послав гінців у всі куточки своїх володінь із наказом знайти людину, яка навчить сокола літати.

Якось уранці герцог вийшов на балкон і побачив у небі над замком свого улюбленця. Він був дуже втішений і звелів негайно привести до нього людину, яка створила це диво. За кілька хвилин у покої зайшов простий селянин.

 Здивований дворянин звернувся до нього із запитанням:

- Як тобі вдалося змусити його злетіти?

- Це було не складно, ваша світлість, - відповів селянин, - я лише спилив гілку, на якій сидів сокіл. Втративши звичного місця, він згадав, що в нього є крила і злетів.

 Серед нас теж чимало людей, які сидять, міцно вчепившись у свою гілку, і навіть не підозрюють, що мають крила. Інколи події, що відбуваються, розбивають вщент надійну опору і люди дізнаються, що вміють літати.

🙌 Можливо, багатьом з нас потрібно спиляти «гілку», щоб ми втратили тепле і надійне місце і були змушені злетіти? 🤔 Іноді проблеми та неприємності приходять у наше життя не для того, щоб зламати, а щоб навчити літати…

Його судили

Його судили вчора три судді:

Людські плітки, Традиції і Совість.

Кайдани звинувачень тисли кисті рук

І біль тупий сочився у свідомість.

Плітки кричали: "Як він  міг?!?

Та головного ви ж іще не чули!"

Слова впивались в душу, як стріла:

"Якби ви знали про його минуле!"

Традиції, сипнувши в рани сіль,

Читали вирок чітко й зрозуміло:

"А це тому, що жити як усі

Він, на жаль, ніколи не хотів!"

Гіркі слова дочерпали до дна

І Совість нагадала про важливе:

"Не забувайте, що його вина

Лише у тому, що він  був щасливий!"

Його судили палко три судді,

І вироки виконували пильно...

А Бог сидів у шостому ряді

І знав, що так народжуються сильні...

Я обираю любов, а ти що обереш?

 

– Чому люди такі не розумні?!?

– Вони не нерозумні. А поводяться так від страху.

- Від страху перед чим?!?

- Вони бояться всього: що їх не полюблять і що полюблять надто сильно, бояться помірати, жити, нестачі їх, боятися, що їх скривдять чи пограбують. Вони бояться навіть того, чого не мають, бояться чужої переваги, самотності та суспільства інших людей, бояться глузування та неприйняття, бояться невдач, а іноді навіть удач. Люди бояться тих, хто не боїться, а найбільше – один одного. 

– І що ж?!?

– Страх може змусити людей робити вчинки, в яких немає Любові... Він навіть здатний повністю позбавити здорового глузду. Крапля за краплею страх видавлює з людського життя Любов, залишаючи лише злость, яка потім звертається до ненависті. І все це зводиться до нестачі ЛЮБОВІ, що живе Всесвіт і все, що він містить. Без Любові розквітають хаос, ненавість, агресія і страх. У наповненому Любов'ю просторі зустрінете світ, радість, задоволення, довіру та достаток. 

- Де ж тоді вся ця Любов, і чому люди не вміють радіти?!? 

– Вони вміють, але бояться. А ще не вірять, що можна вижити, живучи у радості. Вони впевнені, що робота має бути важкою та змагальною.

 А щодо Любові, то вона знаходиться в середині кожної людини і тільки чекає, коли її випустять назовні...