Гілка»🌿

  

Один знатний дворянин захоплювався соколиним полюванням. Одного разу єгер приніс із лісу крихітного та ледь живого пташеня сокола. Герцог сам вигодував малюка і віддав ловчому для навчання. Пташеня виросло і перетворилося на сильного і красивого сокола. Ось тільки ніхто й ніколи не бачив його в небі - всі дні він проводив на гілці дерева, на яку потрапив крихітним пташеням.

 Герцог любив, стоячи на балконі, спостерігати за тренуваннями своїх мисливських птахів – ловчий чудово знав свою справу, і в небі ширяли добре навчені орли та шуліки. Але улюблений сокіл герцога, як і раніше, не залишав свого місця. Роздратований дворянин послав гінців у всі куточки своїх володінь із наказом знайти людину, яка навчить сокола літати.

Якось уранці герцог вийшов на балкон і побачив у небі над замком свого улюбленця. Він був дуже втішений і звелів негайно привести до нього людину, яка створила це диво. За кілька хвилин у покої зайшов простий селянин.

 Здивований дворянин звернувся до нього із запитанням:

- Як тобі вдалося змусити його злетіти?

- Це було не складно, ваша світлість, - відповів селянин, - я лише спилив гілку, на якій сидів сокіл. Втративши звичного місця, він згадав, що в нього є крила і злетів.

 Серед нас теж чимало людей, які сидять, міцно вчепившись у свою гілку, і навіть не підозрюють, що мають крила. Інколи події, що відбуваються, розбивають вщент надійну опору і люди дізнаються, що вміють літати.

🙌 Можливо, багатьом з нас потрібно спиляти «гілку», щоб ми втратили тепле і надійне місце і були змушені злетіти? 🤔 Іноді проблеми та неприємності приходять у наше життя не для того, щоб зламати, а щоб навчити літати…