По залитому сонцем лузі бігала Дівчинка. На ній була біла мереживна сукня, на кучерях - рожеві бантики, а в руках вона тримала сачок, щоб ловити метеликів. Їй було весело та добре. І тут, на великому зеленому аркуші лопуха, вона побачила величезну Жабу, вкриту бородавками.— Яка мерзенна жаба, — з огидою сказала Дівчинка.
— Кхе-кхе, — прокашлялась Жаба. — А ти знаєш, що я принц зачарований?
— Не може бути, — недовірливо сказала Дівчинка.
— Щоправда, — підтвердила Жаба. — Зла відьма зачарувала мене і моє величезне Королівство. Я молодий, прекрасний і багатий. Якщо ти розчаруєш мене, я візьму тебе за дружину і ми житимемо довго і щасливо. Я носитиму тебе на руках і щодня даруватиму квіти.
— А як тебе розчарувати? - Запитала Дівчинка.
— Це не просто, адже зла відьма наклала складне закляття. Ти повинна взяти мене додому, щоб я спав у твоїй м'якій постільці і цілувати мене щодня. Годувати з ложечки та виносити погуляти. І тоді все станеться. Одного ранку ти побачиш поряд не мерзенну жабу, а гарного принца. А життя твоє стане щасливим і безтурботним.
Дівчинка зачаровано слухала Жабу. Вона дивилася на шкіру, вкриту бородавками, на величезні, витрішкуваті очі, вузьку щілину рота, а бачила високого статного чоловіка з копицею чорного волосся і лукавим прищуром зелених очей. Поруч із ним вона бачила себе — у пишній білій сукні в гарному замку, чула слова кохання…
Подолавши відразу, Дівчинка опустилася на коліна, посадила Жабу в поділ сукні і забрала до себе додому.
З того дня життя Дівчинки змінилося. Вона більше не бігала на сонячному лузі за метеликами, не співала та не веселилася. Вона доглядала Жабу. Жаба виявилася дуже примхливою: вона вимагала круасанів на сніданок і спагетті з соусом бешамель на вечерю, вона хотіла спати в ліжку Дівчинки, а ще вона залишала слизські сліди на підлозі і на ліжку і Дівчинці доводилося постійно мити підлогу та прати білизну.
Вона перестала зав'язувати бантики і одягати гарне мереживне плаття. Від прання руки почервоніли і дуже хворіли. А Жаба продовжувала залишатися великою і мерзенною Жабою і ніяк не перетворювалася на того гарного принца. Іноді Дівчинка дивилася на неї і дуже хотіла викинути зі свого будиночка, щоб жити як раніше, але вона боялася помилитися. А раптом лишилося зовсім небагато? А раптом уже завтра вона прокинеться і побачить поряд не мерзенне земноводне, а зеленоокого брюнета?
Так минуло кілька місяців. Мало хто дізнався б у цій замученій замарашці колись веселу та безтурботну Дівчинку. Тепер усім розпоряджалася Жаба. А Дівчинка лише обслуговувала її та робила брудну роботу по дому.
Якось Жаба накричала на неї за те, що вона надто довго несла їй обід. Дівчинка вийшла з хати і заплакала. Вона сиділа на ґанку і гірко ридала. Її побачила Пташка, що співала на гілочці.
— Чому ти плачеш? - Запитала її Пташка.
— У моїй хаті живе мерзенна Жаба, яка кричить на мене. Цілий день я мою, прибираю і готую їй їсти. Я дуже втомилася і не хочу більше.
— А чий це дім? - Запитала Пташка.
- Мій, - відповіла Дівчинка, витираючи сльози.
— А хто приніс до тебе цю Жабу додому?
— Я сама, — сумно сказала Дівчинка.
- Навіщо? – здивувалася Пташка.
— Вона обіцяла мені, що перетвориться на принца, якщо я доглядатиму її. Але минуло вже багато місяців, а нічого не змінилося.
— Чому б тоді не викинути Жабу з дому?
— А раптом це правда? І вже скоро вона перетвориться на принца? І я не дочекаюся зовсім небагато? Я так багато сил уже витратила. Прикро, що я не дочекалася зовсім трохи.
— А якщо ти проведеш усе життя, доглядаючи Жабу, яка ніколи не перетвориться на принца? - Запитала Пташка.
Дівчинка замислилась.
— Якби я знала точно, — промовила вона.
Тут Дівчинка підвела голову і її очі засяяли: — А чи не сходити до старої Відьми, що живе за лісом? Вона стара і мудра, може вона скаже мені — стане Жаба принцом чи ні?
Дівчинка зраділа і негайно пішла до Відьми. Стара Відьма жила за лісом у хатині, що покосилася.
— Мені б дізнатися, — розповідала дівчинка. — Чи не втрачу я можливість вийти заміж за принца?
Відьма взяла курячі потрухи, очі кажанів і болотяну траву і почала ворожити. Вона трясла сивою головою і дивилася в свій горщик, над яким піднімалася густа смердюча пара.
— Це просто жаба, — нарешті сказала вона. — Не марнуй свій час. Вона ніколи не стане принцом.
Дівчинка сумно вийшла від чаклунки. Вона йшла якийсь час, опустивши голову і тут їй спала на думку ідея.
— Відьма може помилятися. Що знає ця стара про принців? Мені треба сходити до доброї Чарівниці! Вона скаже мені точно!
Добра Чарівниця жила в гарному замку зі стрілчастими віконцями та високими вежами.
— Я так стомилася, — казала дівчинка. — Але я боюся, що коли прожену Жабу, то ніколи не вийду заміж за Принца!
Чарівниця похитала головою та попросила один день. Вона ворожила по місячному світлу та зіркам, виводила складні формули з хмарних завитків та білих ромашок. І наступного дня вона винесла свій вердикт:
- Це просто жаба, - сказала вона дівчинці. - Вона ніколи не стане принцом. Тобі краще віднести її назад на луг.
Дівчинка мовчки вислухала Чарівницю та пішла. Але всередині вона кипіла від обурення:
— Вони мені заздрять! - Вигукнула вона, вийшовши на вулицю. — Звичайно всім хочеться вийти заміж за Принца. Я краще їх знаю! Я ж відчуваю, що роблю це недаремно.
І Дівчинка повернулася до Жаби. Вона вислухала багато неприємних слів за те, що пішла надовго і не годувала Жабу цей час. Відмила хату від слизу, приготувала обід і викупала Жабу. Жаба була задоволена. Велика, буро-зелена, у бородавках, вона лежала на мереживній подушці у ліжечку Дівчатка. Сама Дівчинка не могла спати з Жабою і вже давно поступилася їй своє місце. Вона спала на вузькій кушетці на кухні. Перед сном вона, як завжди, думала про те, наскільки прекрасним стане її життя, коли Жаба перетвориться на Принца. Вона вигадувала імена своїм дітям, розмірковувала, які квіти зростатимуть у її саду. У цих солодких думках вона й заснула.
І наснився їй сон: ось йде вона стежкою до свого будиночка і бачить, що весь він занепав і обвалився, вікна запилені і темні, а на ганку біля будиночка сидить стара. Страшна та кудлата, схожа на лісову відьму. І ось стара дивиться на неї і манить її до себе гачкуватим пальцем, а Дівчинка і хоче втекти, та ноги не слухаються. Підходить вона до старої, а та дивиться на неї своїми бляклими вицвілими очима і питає:
— Впізнаєш мене?
- Ні, - відповідає їй Дівчинка з переляком. - Я ніколи не бачила тебе раніше.
- Кхе-кхе, - кашляє стара. — Я це ти. Багато років я доглядала Жабу і чекала, що вона стане принцом. Мені всі казали, що це просто Жаба, але я нікому не вірила. Я вірила лише Жабі. Я дуже хотіла вийти заміж за принца. І я дуже боялася, що коли прожену Жабу, то цього ніколи не станеться. Так минуло багато років, а вчора Жаба померла.
Просто померла від старості. І я довго плакала, що ніколи вже не станеться. Про своє життя, яке витратила на те, щоб доглядати його. Я плакала про те, що стала стара і не можу як колись бігати лугом і ловити метеликів. І про принца, за якого ніколи не вийду заміж.
— Подивися на мене, глянь! — почала кричати стара. - Я - твоє майбутнє!
— Ні, ні, — закричала дівчинка. Вона хотіла втекти, але ноги не слухалися її і вона тільки заплющувала очі руками і кричала: — Ні, ні!!
— Ти заважаєш мені спати, — почула вона скрипучий голос. Розплющила очі і побачила, що спить на кушетці, а Жаба сидить на підлозі і дивиться на неї.
— Віднеси мене в ліжечко і поводься тихо! - веліла Жаба.
Дівчинка дивилася на неї і в голові її крутилися одна за одною фрази, які їй говорили Пташка, Відьма, Чарівниця і ця стара в її сні:
- Це просто Жаба!
Вона встала з ліжка, взяла Жабу в руки, підійшла до дверей і відчинила її.
Жаба відчула недобре:
- Гей! Куди ти несеш мене? — волала вона.
Дівчинка відчинила двері, широко розмахнулась і кинула Жабу так далеко, як тільки могла.
- Іди! — гукнула вона. - І не повертайся. Я більше ніколи не годуватиму тебе і класти на свою постільку! Це мій дім і я робитиму те, що подобається мені. Я знову бігатиму по лузі, ловитиму метеликів і радітиму життю! Я не вірю твоїм обіцянкам. Ти просто Жаба!
Вона зачинила двері і вперше за багато місяців посміхнулася.
Публікації
